Бути священиком – величезна відповідальність – Олег Володарський
Молитва, що читається під час Літургії або молебню в дні неспокою та нашестя ворогів на Державу і Вітчизну нашуГосподи Боже сил, Боже спасіння нашого, Ти Єдиний твориш чудеса. Поглянь в милості і щедротах на смирення рабів Твоїх і чоловіколюбно вислухай і помилуй нас: бо вороги наші зібралися на нас, щоб погубити нас і знищити державу нашу та святині наші. Допоможи нам Боже, Спасителю наш, і визволи нас, заради слави імені Твого, і нехай до нас будуть додані слова, сказані Мойсеєм: будьте сміливими, стійте і побачите спасіння від Господа, бо Господь переможе за нас. Так, Господи Боже, Спасителю наш, не пом’яни беззаконь і неправд людей Твоїх і не відвертайся від нас гнівом Своїм, але в милості і щедротах Твоїх відвідай смиренних рабів Твоїх, що до Твоєї милості припадають: повстань на допомогу нам і подай воїнству нашому з Ім’ям Твоїм перемогти. Погуби наміри і неправедні насмілення тих, хто йде на нас війною. Молимось до Тебе, Владико миру і спокою нашого, щоб як щезає дим, так нехай щезнуть вороги наші, і як прах розсипається від лиця вітру, так нехай розвіються їхні злі думки знищити державу нашу Українську. Господи, втихомир тих, хто противиться заповідям та постановам Твоїм. Поверни їм пам’ять Твоєї заповіді: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. А для тих, хто противиться цій Твоїй заповіді, пошли гнів, скорботу і ангелів лютих, які вселять в них страх і пам’ять про те, що і вони себе християнами називають. Нехай же Господи буде воля Твоя над нами і, якщо Твоє Провидіння буде таким, щоб покласти воїнам нашим у битві за Віру і Україну душі свої, то і їм прости гріхи їхні, і в день праведного Твого Суду подай вінці нетління. Але віримо і молимось Тобі Великодаровитий, Господи, що ти захистиш, втихомириш і напоумиш та до спокою приведеш всіх. Бо Ти єси захист і перемога, і спасіння, для тих хто надіється на Тебе і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь!Протоієрей Ігор Штим, настоятель храму Св. Троїці (с. Юшківці Вінницької області) Вінницько-Тульчинської єпархіїВічний Отче, Сину і Святий Духу, Найсвятіша Трійце, яка є єдиним Богом безкінечного милосердя. Віддаю Тобі всю хвалу, честь і славу сьогодні і навіки. Амінь!Ніколи не втомлюся повторювати молитви. Дякувати Богу за ранкове пробудження, за сонячний промінчик, за аромат свіжого вітру та прийдешнього дня. Раз у раз з настанням вечірніх сутінків буду дякувати Йому за подарований день, за здобутки та поразки дня, що минув, приймаючи все з любов’ю, вдячністю та каяттям.Молитовно приймаючи все, що з тобою відбувається, ти отримуєш сили рухатися далі до нових звершень та досягнень. Та будь-які надбання принесуть справжню радість лише тоді, коли на шляху до них в душі панує любов. Багато хто прагне кращого життя, іншої кар’єри, фінансових можливостей лише через невдоволення, а інколи навіть і ненависть до власного сьогодення. Такі люди можуть мати визначні здобутки, адже ненависть також дуже потужна сила, проте що б вони не мали й чого б не досягли, це принесе лише миттєве задоволення, тимчасове полегшення. Вони можуть пити успіх, та завжди почуватимуть себе спраглими, скільки б не випили. Та ця спраглість постійно супроводжуватиме тих, в чиїй душі немає любові до всього, що дарує нам Господь.Саме тому я постійно повторюю, що ми можемо стати сильнішими, красивішими, щасливішими, коли кожен з нас навчиться простягати руку та серце до ближнього. Не сподіваючись на вдячність чи дивіденди, а просто ділячись любов’ю, котрою сповнена душа. Адже так просто помолитися услід вагітній жінці, що проходить повз, поступитися місцем людині похилого віку чи з обмеженими фізичними можливостями, вдячно посміхнутися військовому. Кожним своїм вчинком, кожною своєю думкою ми обираємо, в якій країні будемо жити. Лише від нас самих, від кожного з нас залежить, якою буде Україна сьогодні та в майбутті.Та сьогодні, коли в країні йде війна на зовнішньому та внутрішньому фронтах, особливо складно, проте вкрай необхідно зберегти душу від відчаю, зневіри та ненависті. Та це потрібно зробити. Потрібно тому, що ми можемо ділитися лише тим, що самі маємо. І якщо в наших душах зневіра та відчай пересилить любов та милосердя, то настане день, коли саме це буде єдине, чим ми можемо поділитися з нашими дітьми, єдине, чого ми можемо їх навчити.Нам потрібно зберегти наші душі, навіть в тому болю, котрий завдає нам війна. Я знаю і розумію, настільки це складно. Але це потрібно зробити. Я змушений зізнатися, в першу чергу собі, що відносно нещодавно я байдуже ставився до того, що оточувало мене в цій країні. Жив для себе та близьких і вважав, що так і має бути. А потім в країну прийшла війна. І я зрозумів, що самотужки, з усіма своїми переконаннями й досягненнями ніхто з нас не вистоїть проти ворога. Завершився час «Я», почався час «МИ».Це не чиїсь воїни захищають нас на фронті, це НАШІ хлопці та дівчата, чоловіки та жінки. Це не хтось здобуває поранення, це НАШІ рани. Це НАШІ жінки залишаються вдовами, а діти сиротами. Це НАША країна котрий рік поспіль протистоїть жорстокому та підступному ворогу в цій страшній війні. Та коли я відчув, що в мене є Нація, мене все більше став дратувати хаос та шум збайдужілого сьогодення. Мені стало неприємно спостерігати за тими, кого ще вчора вважав якщо не друзями, то приятелями, а сьогодні їм «какаяразніца». Мене відштовхнуло. Повело зовсім іншими стежками.Я бачив світлини, на яких маленькі діти біля могил своїх батьків, і серце краялося від болю. Я не міг спати. Мені не хотілося їсти. Мені раптом стало страшно за те, як і чим я жив. Це той біль, котрий неможливо загоїти чи перетерпіти, про який можна забути. Він лише вимолюється. В моєму житті запанували молитва і каяття. Шепіт до Бога. Тихі сльози свічок. І всією душею повторювані слова: «Господи, спаси й помилуй мене грішного!»З машин, що проїжджають повз, магазинів та ресторанів тебе обдає смородом ворожої естради, та водночас ти починаєш шукати, відшукувати та цінувати національний контент. Проте понад усе тобі близька тиша. Тиша, в якій ти підіймаєш очі до неба і просиш, щоб Він подарував тобі самотності та сил сказати, написати те, що палає в душі. Промовити до тих, кому не байдужа наша країна. Наш прапор. Наш герб. Наша ВОЛЯ. Кому не байдуже до кожної дитини, котра крокує по вулицях, зі своїми маленькими мріями, секретами та негараздами. Нам час усвідомити, що одне без одного у нас не буде Нації. Не буде України. Усі ми – діти цієї країни. І лише взявшись за руки та піднявши голови в небо, ми зможемо вимолити в Отця Небесного такий довгоочікуваний та необхідний нам МИР.– Але зараз ми воюємо, – скажуть реалісти. Так ми воюємо і будемо воювати до самої перемоги. Різниця лише в тому, чи ми будемо йти на війну з ненавистю та злістю, чи з любов’ю до України та українців. І поки наші виборюють мир на передовій, я тут, під мирним небом, щодня буду молитися за них. Тільки б Господь їх беріг! Тільки б МИР! Тільки б посеред нас не з’являлися горюючі матері в чорних хустинах, та душа не рвалася від стримуваних чоловічих сліз над могилами тих, кого забрала війна.Ігор Штим. Сільський священик, розмова з яким збудила в мені ці думки. Він говорив. Виважено, усвідомлено, мудро. І в цьому було набагато більше, ніж слова. Отець Ігор проповідує власним прикладом, власним життям. Це для мене є ключовим фактором в усвідомленні цієї людини. І надважливо для Нації, щоб такі люди були поруч із нами. Важливо не тільки чути проповіді таких людей, а щодня бачити їх поруч, бачити як вони живуть, як живе їхня родина, діти.Буття священиком – це величезна відповідальність. Відповідальність перед Богом, перед собою та перед громадою. Тим, з якою самовідданістю отець Ігор ставиться до свого служіння Богу й Україні, він зумів достукатися до моєї душі. Можливо саме тому в цій статті стільки мого каяття.Отець Ігор закликав любити та вірувати й щось в моїй душі відгукувалося на цей його заклик. І я безмежно вдячний Богу за цю зустріч із людиною, котра несе собою Слово Боже у людські душі.Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – Протоієрей Ігор Штим, настоятель храму Св. Троїці (с. Юшківці Вінницької області) Вінницько-Тульчинської єпархіїhttps://youtu.be/WCyxHSw5j_IКомментировать
По материалам: http://blog.i.ua/user/10498995/2370744/